Повертаюся до серії постів про захисні механізми.
Отже…
Що це?
Знецінення — це захисний механізм психіки, який допомагає впоратися з емоційним дискомфортом.
Коли ми стикаємося з ситуацією, людиною чи навіть власними відчуттями, які викликають біль, розчарування або страх, наш мозок намагається знайти спосіб зменшити ці почуття. Один із таких способів — сказати собі: «це неважливо», «це нічого не варте» або «мені це не потрібно».
В стосунках із партнером це може проявлятися таким чином: коли партнер робить щось, що нас засмучує або не відповідає нашим очікуванням, наш мозок намагається захиститися. Ми починаємо думати: «він зовсім не піклується про мене» або «це неважливо, я і без неї впораюся». Так би мовити, зводимо емоційну стіну, щоб не відчувати болю.
👍 Чи може бути з цього користь?
Як і інші захисні механізми, знецінення може дати нам тимчасовий спокій. Це як сказати собі: «Мені не так вже й важливо», щоб не переживати через розчарування чи біль. У стосунках це допомагає уникнути надмірного тиску або залежності від реакцій партнера.
Особливо, якщо реакції партнера перебільшені або токсичні, але про це я ще буду розповідати.
🙅Як воно може нашкодити?
Якщо ми знецінюємо свої власні почуття, то позбавляємо себе права на підтримку чи вирішення конфлікту. Знецінюючи свої успіхи, зусилля чи сильні сторони, ми можемо несвідомо, але успішно знижувати свою самооцінку та мотивацію.
Наприклад, замовчувати свої почуття після сварки, притушуючи їх або не вважаючи їх важливими, може не тільки не вирішити проблему, а й поглибити її, доки сварки не стануть ще більш руйнівними.
У стосунках знецінення може перетворитися на звичку, яка руйнує близькість. Коли ми знецінюємо дії або почуття партнера, це може викликати у нього відчуття, що він не потрібен чи недостатньо для нас важливий. Постійна стіна знецінення може зробити стосунки холодними й формальними, адже партнери перестають бачити одне одного як союзників.
⭐ Що робити, якщо я весь час знецінюю?
✨ Помічати момент, усвідомлюючи те, що відбувається. Якщо виникає думка «Мені це неважливо» або «Та що він розуміє», запитати себе: «Чи справді це так, чи я намагаюся захиститися?». Або, коли виникає думка «Це нічого не варте», запитати себе: «Чому я так думаю? Це справді так чи я намагаюся уникнути неприємного відчуття?»
✨Говорити про почуття. Замість того щоб знецінювати, скажімо партнеру: «Мені це було важливо, і тепер мені неприємно і сумно».
✨Шукати причини, наслідків і позитиву. Замість того щоб фокусуватися на розчаруванні, знайти те, за що можна подякувати партнеру, навіть у складний момент. Після сварки замість думки «Наші стосунки вже не ті, що були» запитати себе: «А що ми можемо зробити, щоб повернути тепло?» І почати з маленького кроку, наприклад, обговорення ситуації за чашкою чаю. Це допомагає вирішувати конфлікт, а не ховатися від нього.
✨Зміцнювати довіру і практикувати вдячність (ніколи не втомлюсь розповідати, наскільки це потужна практика). Відверті розмови й чесне обговорення почуттів зменшують потребу зводити стіну знецінення. Помічати позитив у собі, людях і ситуаціях. Навіть якщо щось пішло не так, знайти, що ми отримали з цього досвіду.
✨Шукати тих, хто зможе підтримати вас на шляху до змін. Розмови з близькими чи психологом, якому ви довіряєте, можуть допомогти поглянути на ситуацію з іншого боку й уникнути практики знецінення.
Знецінення схоже на затемнене скло: воно блокує яскраве світло й дає тимчасовий захист, але якщо не зняти це скло, ми можемо так і залишитися в тіні, не побачивши нічого справді прекрасного.
P.S. В наступному пості розкажу про важливу різницю, коли знецінення є не захисною реакцією, а може ставати аб’юзом і загрожувати безпеці у стосунках.
Comments